Щоденник зради і голлівудська казка: 5 класних романів, які прокачають ваш настрій

Еміліос Солому. Щоденник однієї зради. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2022

Ця екзотична історія з філософським підтекстом і романтичною складовою – про грецького археолога Дукареліса, який вдруге за життя потрапляє на Куфонисі, всіма забутий острівець посеред Егейського моря, на якому його доля поєдналася з долею трьох жінок.

До теми Дзен на шпильках чи маркетинг: 5 книг про нове життя з нуля

Замолоду він був ще нікому не відомим науковцем, піратом від археології, який займався розкопами, гасаючи з одного скелястого острівця до іншого. Мріючи при цьому про славу Шлімана, який на початку ХХ століття віднайшов легендарну Трою. Але згодом, у компанії студентів, вже будучи одруженим, головний герой ніби знову поринає у молоді роки, сходячись з юною Антигоною.

Він, що поклав життя на пошук відповідей доісторичних таємниць і прагнув надати зримої форми життю доісторичної людини, виявився не здатний дати раду самому собі, гублячись, наче у стародавньому міфі, у проваллі лабіринту власного розуму. Багато років по тому, знову опинившись на злощасному острові, старий археолог заново відбудовує події минулого, намагаючись зрозуміти, де почалася і де продовжилася його зрада. Коли і родина, і кар’єра, і всі прагнення з мріями полетіли шкереберть.

Еміліос Солому. Щоденник однієї зради / Фото Видавництво Анетти Антоненко

"Він розмірковував, чи хтось узагалі здатен розрізнити, коли в жінці зникає янгол і виникає демон? Вона розпорошувала його увагу тоді, коли остраки, прохооси та зооморфні глечики з’являлися з надр землі. Шукала його очі. Над їхніми головами паленіло сонце. Вітер підхоплював пісок з розкопу та сік ним обличчя. Їх оглушували цикади, а розпеченні скелі жаром обдавали тіла. З кожною хвилиною Дукареліс відчував, що провалюється в розпечене марення".

Квентін Тарантіно. Одного разу в Голлівуді. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2022

Перший роман культового режисера – любовний лист Голлівуду шістдесятих і глибоке занурення у кінематографічний світ його золотої доби. А також зовсім інший фінал відомої трагедії, про яку мова у цій історії.

За сюжетом, серіальний актор Рік Долтон та його дублер Кліф Бут (який був чи то героєм війни, а чи вбивцею своєї дружини) живуть веселим життям у Лос-Анджелесі 1969 року. Але історія їхніх сусідів – режисера Романа Поланскі та його вагітної красуні-дружини Шерон Тейт була зовсім не такою, як у романі. І трагедія, пов’язана з бандою Чарльза Менсона та її одержимих членів, виявляється лише черговим епізодом, з якого герої виходять хоч і налякані, але живі-здорові.

Квентін Тарантіно. Одного разу в Голлівуді / Фото А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2022

А так, звісно, все гаразд – створюються легенди і розбиваються культи (зокрема щодо Брюса Лі), упізнаються коронні фрази і діалоги, звучить знайома музика і всесвіт Голлівуду від його знакового режисера (який шестирічним бере у романі автограф у одного з його улюблених акторів) розкривається нам ще з одного, "альтернативного" боку.

Кшиштоф Бохус. Місто духів. – Х.: Фоліо, 2022

В основі цієї історії так само минуле, а саме – 1944 рік. За сюжетом, після восьми років еміграції в Голландії головний герой на ім’я Абель змушений повернутися до Ґданська, щоб знайти свою зниклу у Роттердамі п’ятирічну доньку Анну, а попри це він має розслідувати вбивства двох високопоставлених німецьких офіцерів. Часу на розшуки майже немає, й Абелю доведеться неабияк постаратися, щоб вижити, знайти доньку і з’ясувати, хто насправді стоїть за цими таємничими злочинами.

Автор цієї книжки – відомий польський журналіст, оглядач, письменник. У циклі історичних детективів про слідчого Кристіана Абеля автор спробував поєднати захопливу фабулу з елементами містики, нуару і любовно-сентиментального роману з етнографічними та краєзнавчими нарисами Східного Помор’я.

Його головний герой – проникливий інтелігентний поліцейський, людина широкого розумового кругозору. Він помічає речі, невидимі для інших, і завзято добивається істини.

Кшиштоф Бохус. Місто духів / Фото Фоліо, 2022

"Абель заплющив очі, намагаючись уявити останні хвилини командора. Він збирався до штабу? Одягнений у парадний мундир з прикріпленими бойовими орденами, стояв перед дзеркалом, щоб перевірити, чи все гаразд? Це, скоріше, неможливо; судячи з плям на тілі, вбивство мало статися напередодні пізно ввечері. Ще один сумнів: вбивця вже був всередині чи командор його упустив? Ніяких ознак вламування не було, тож хтось постукав, кого Рамм добре знав. Хто?"

Сара Джіо. Усі квіти Парижа. – Х.: Віват, 2022

Мова у цьому романі так само про минуле, з якого головна героїня Керолайн, прокинувшись в паризькій лікарні, нічого не пам’ятає і з подивом дізнається, що жила нецікавим життям у просторій квартирі на березі Сени. Пам’ять повільно повертається, але вона не може позбутися відчуття, що їй загрожує небезпека. В одній із шафок Керолайн знаходить листи жінки зі страшного 1943 року. Їх авторка Селін — молода вдова, яка жила в окупованому нацистами Парижі.

У цих листах — історія її непростого життя, сповненого страху смерті, історія вибору, на який колись зважилася Селін за ради порятунку найдорожчої людини у своєму житті. Усвідомлюючи чужий біль, чи зможе Керолайн відновити власні спогади та зрозуміти, що в неї із Селін спільного більше, ніж вона могла собі уявити.

Сара Джіо. Усі квіти Парижа / Фото Віват, 2022

"Я була мамою трьох маленьких синів, щодня дбала про них і, живучи в Сіетлі, заглядала водночас зі своїми персонажами в дуже милі кав'ярні або ж, сидячи на балконі, насолоджувалася чудовими краєвидами Парижа, – згадує авторка роману. – Подорож до омріяного міста і стала незабутньою: піднятися сходами Монмартра, помилуватися різнокольоровими лотками з фруктами та овочами на вулиці Клер, випити горнятко еспресо в затишній кав'ярні в якомусь із провулків. Але в моєму романі йдеться не про шоколадні круасани та Ейфелеву вежу у весняний день. Він про розбиті серця, суворі випробування людей, яким випало жити в окупованому гітлерівцями Парижі. Це був 1940 рік, а по тому вже й наші дні. Мій роман знайомить із персонажами, які здатні протистояти незгодам (хоч інколи й зазнають у цьому поразки), можуть вибачати, кохають".

Ґай Ґевріел Кей. Плавання до Сарантію. – Л.: Апріорі, 2022

Минуле у цій історії розглядається з точки зору модерних літературних практик. Це – зразок чи то магічного реалізму, а чи альтернативної історії. Відтак, роман всесвітньо відомого канадського письменника Ґ. Ґ. Кея, написаний у жанрі псевдоісторичного фентезі, – це грандіозна панорама світу, в якій яскраво проведено історичні паралелі з життям Європи в середині першого тисячоліття нашої ери.

Сповнена пригод, містичних зустрічей і роздумів про покликання в житті, подорож головного героя Гая Криспа з Варени до Сарантію занурює читача у створений автором світ. Письменник майстерно описує двірцеві інтриги, змальовує життя і звичаї Сарантійської імперії, талановито переплітаючи реальний і містичний світи, любов і ненависть, вірність і зраду. Роман уперше перекладений українською мовою і неодмінно припаде до душі шанувальникам вишуканого фентезі.

Ґай Ґевріел Кей. Плавання до Сарантію / Фото Апріорі, 2022

"Літні грози в Сарантію були звичними, – починається це екзотичне дійство. Такими звичними, що цілком вірогідно сприймалися розповіді про те, що Імператор Апій віддав богові душу посеред шаленої бурі, коли над Священним Містом били блискавиці й гуркотів грім. Навіть Пертеній Евбульський, пишучи історію двадцять років потому, саме так описував цю подію. Ще й додав, що статуя Імператора впала перед Бронзовими воротами до Імператорського району, а прямісінько перед оберненими до суходолу стінами розколовся дуб. Історики нерідко роблять вибір на користь драматизму, а не правдивості. Такий уже недолік професії".