Джордж Орвелл. Бірманські будні
Видавництво Жупанського, 2021
На тлі відомих книжок цього автора – антиутопії "1984" і повісті "Колгосп тварин" – для багатьох читачів і досі залишається в тіні інший доробок, зокрема його другий роман "Бірманські будні", в основу якого ліг період, коли молодий Джордж Орвелл з 1922 по 1927 рік служив у Бірмі полісменом в імперській поліції Великобританії.
Цікаво Бранч із білим ігристим SHABO Special Edition брют
Це розповідь про темний бік Британської Індії, що викриває неприємні та ганебні епізоди з життя імперії, які на власні очі довелося спостерігати молодому Еріку Блеру і які назавжди змінили його світогляд – ще до того, як він став Джорджем Орвеллом, одним із найшанованіших і найцитованіших письменників ХХ століття. Це другий роман у бібліографії Джорджа Орвелла, написаний 1934 року, в якому вже тоді можна помітити зародки тих основних для письменника тем, які згодом ще гучніше і зловісніше прозвучать у культових "1984" і "Колгоспі тварин".
Джордж Орвелл "Бірманські будні" / Фото Etsy
В основу роману ліг особистий досвід Орвелла, коли він жив у Бірмі, де служив полісменом у колоніальній поліції Великобританії. Цей час знаменує переломну мить у житті Орвелла – саме тоді відбулася трансформація снобістського хлопчика-випускника приватної школи в письменника, який став голосом суспільної совісті.
Головний герой роману Флорі – своєрідне альтер-еґо письменника, самотня й нужденна людина, яка втрапила у пастку могутньої системи, що руйнує в людині все хороше. Його оточують люди, з якими у нього немає нічого спільного і яким він не може повністю відкритися, оскільки і бірманці, і британці, і сам Флорі заплямовані колоніальним режимом, в умовах якого їм доводиться жити.
Алекс Джордж. Паризькі години
Видавництво: Фабула, 2021
Цей атмосферний роман молодого британського письменника Алекса Джорджа розповідає про один день із життя чотирьох парижан восени 1927 року. Перед нами постають віддана служниця, вірменський біженець-лялькар, талановитий закоханий художник і популярний журналіст.
"Перш ніж Жан-Поль встигає відповісти, Жозефіна провадить далі: – Я знайома з одним журналістом. Він американець. Пише статті для якоїсь канадської газети. А ще публікує свої оповідання. Його звуть Ернест Гемінґвей. Може, ви його знаєте. – Авжеж. Я знаю його твори. "І сонце сходить" – дуже хороша книжка. – Ернест вважає так само. Щоправда, я її не читала. – Вона кліпає очима. – Це доводить його до божевілля".
Алекс Джордж "Паризькі години" / Фото Фабула
Таким чином, примхлива доля зводить героїв роману між собою, а ще з Марселем Прустом і Морісом Равелем, Гертрудою Стайн, Жозефіною Бейкер та Ернестом Гемінґвеєм.
"Сама завершеність руйнування дає нам право повернути час назад, врятувати слова від вогню та уявити, що було зруйновано та чому, – розмірковує автор про плинність часу і неможливість повернути хід історії. – У моєму новому романі "Паризькі години" я переказую зокрема історію спалення зошитів Пруста, за винятком того, що цього разу його (вигадана) служниця рятує один від вогню. Вона ховає його, заповітний сувенір на згадку. Після смерті письменника врятований зошит приносить їй втіху, коли вона оплакує свого улюбленого роботодавця".
Тож блиск зірок тодішнього Парижу геть затьмарений драматизмом "звичайних" людських доль, бо кожна з них сповнена таких утрат, що заслуговує на окрему розповідь. Захоплива зворушлива історія, яка вражає і створює неповторний настрій.
Дженніфер Вайнер. Кого ти кохаєш
Видавництво: Vivat, 2021
На самому початку цієї історії у героїв трапився вечір у лікарні, а далі й доленосна зустріч. Так уже сталося, що восьмирічні Рейчел та Енді випадково стикаються в коридорі. Дівчинка має вроджену ваду серця й уже звикла до цих палат, а от хлопчик збентежений, бо в лікарні він сам, без батьків, з переломом руки.
Надалі вони й не сподівалися побачитися знову, причому з різних причин. Адже наші герої такі цілком різні: вона виросла в затишній заможній родині, а його виховувала небагата мати-одиначка. Через хворе серце їй не до занять спортом, а він – один з найкращих атлетів. Але їхні зустрічі та розставання не припиняються, поки кожен з них закінчує школу, бере шлюб і розлучається, будує кар’єру. Хай там як, але колись Рейчел та Енді таки доведеться визначитися, кого ж вони кохають і чи варто їм бути разом.
Дженніфер Вайнер "Кого ти кохаєш" / Фото Видавництво Vivat
"Я живу на вулиці Банальній, на проспекті Передбачуваних, – дізнаємося ми. – Ба навіть гірше, я сама – живе уособлення банальності. Мені під сорок, вага, яку я набрала під час вагітності й так і не подужала скинути, висить у мене на талії, наче рятувальний круг, з якого випустили повітря, до того ж у мене зморшки, сиві корені й груди, які мають пристойний вигляд лише тоді, коли на мені бюстгальтер з кісточками. Мою світлину можна хоч у вікіпедії розміщати з підписом: "Покинута дружина, Бруклін, 2014 рік".
Володимир Нікітенко. Нікчеми
Видавництво: ДІПА, 2021
На початку цієї оповіді злий чаклун розсилає чотирьом правителям чотирьох імперій таємничі глеки, які він виліпив у своїй майстерні. Звісно, він задумав чергову капость, наслідки якої не забарилися. Насправді глеки – це магічні портали, через один з яких хлопчик Фортунато переноситься в Середньовіччя, де зустрічає себе з минулого і себе з майбутнього, таких самих нещасних невдах. Тепер усім трьом Фортунато потрібно стати командою, перемогти злого Алхіміка, який створив магічні портали подорожей у часі, і повернутися додому. Утім, в чаклуна щодо них інші плани, тож пригоди тільки починаються.
"Хлопчики повинні зникнути! Назавжди! – крикнув Алхімік і підкинув над головою жменю помаранчевого порошку. – А ну, мій порошочок "Явпізнаютебепозапаху"! Покажи мені, де ці троє малолітніх поганців!"
Володимир Нікітенко "Нікчеми" / Фото ДІПА
І можливо, малим героям судилося загинути, якби вони не стали командою, об’єднавши всі свої уміння і ставши справжньою командою. Долаючи перешкоди і зустрічаючи дорогою додому різних кумедних персонажів, вони розуміють, що, зрештою, усі люди — нікчеми, поки не повірять у себе.
Джоан К. Ролінґ. Різдвяна свинка
Видавництво: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2021
Ця книжка – для любителів пригод та усіх, хто сумнівається у дивах передріздвяної ночі. Уперше Джоан Ролінг після знаменитої серії про Гаррі Поттера пише для молодших школярів і це прекрасна історія про "Різдвяну свинку". Тобто історія про хлопчика Джека та його пригоди з "Галною Слинкою" – його домашнім улюбленцем іграшковою свинкою. Але як стається з улюбленцями – вони часто зникають.
"Якось, коли Джековi було три рочки, він кинув ГС у сміттєвий бачок, бо почув, як мама сказала, що сміття з бачка проходить рiзнi цикли переробки. Замість "цикли" йому почулося "мотоцикли", і він подумав, що це якось пов'язано з гонками на мотоциклах по вертикальній стінці. Джек зачекав, коли мама піде з кухні, а тоді вкинув у бачок ГС, уявляючи, як вона кружлятиме там, коли закрити накривку. Мама реготала, коли Джек пояснив їй, чому він постійно зазирає в бачок, намагаючись побачити там гонки. Вона розтлумачила йому, що всі відходи пiзнiше викинуть з бачка і перероблять на щось нове й корисне. Джекові, звiсно, не хотілось, щоб ГС на щось переробили, тому вiн бiльше ніколи не кидав її в бачок".
Джоан К. Ролінґ "Різдвяна свинка" / Фото Скриншот з ютубу
До теми Як створити настрій на свята: 6 атмосферних книг до Нового 2022 року
Але саме на Святвечір Джек зрозумів, що його Гална Свинка зникла. І о диво, у найчудесніші передріздвяні часи, коли стаються всі дива, на допомогу приходить новісінький друг Джека – Різдвяна Свинка. Тож друзі вирушають віднайти старого друга та йдуть у таємничу Країну Загублених. Що там вони знайдуть? Що трапиться у цій дивовижній подорожі? З ким зустрінуться і чи віднайдуть свого друга "Галну Слинку"?