Традиція переливати вино із пляшки у якийсь недолугий скляний-глиняний-металевий чи ще який глечик існувала ще у Давньому Римі. Її існування пояснювалося просто – пляшок ще не було, а вино потрібно було в чомусь на стіл подавати. З цього все і почалось, розповідає "Сомельє в зелених штанях".

Читайте Осад у вині: чому виникає та як його позбутися

Але справді функціональну складову декантери отримали, коли вина почали продаватися у пляшках. У складних, важких, старих, витриманих та насичених винах на дні часто формувався осад. Він є результатом природних процесів, що відбуваються у вині.

Ось, наприклад, виноград має дві головні кислоти – винну та яблучну. Винна кислота складається із кислих та нормальних солей. А солі мають різну розчинність – одні розчиняються у вині повністю, а інші випадають в якості осаду на дно пляшки.

До осаду додаються сполуки калію із винною кислотою та фенольні сполуки – таніни та речовини, що забарвлюють вино. Це повільний процес, що триває роками. У результаті на дні пляшки утворюється "винний камінь" – кристалічні відкладення жовтого або рожевого кольору. Найчастіше його осад зустрічається у старих поважних винах.

Декантери "рятують" вино від осаду / Фото ejemplos

Актуально "Крижане вино": що це таке і в чому його особливість

Осад у вині не є шкідливим, але може надати вину недоречного смаку та й неприємно хрустітиме на зубах. Тож для того, щоб унеможливити його попадання у келих, вино спочатку переливали у прозорий резервуар, а потім, слідкуючи за осадом, зі цієї місткості розливали вино по келихах. Часто ще використовували свічку, щоб пильніше спостерігати.

Але і це не все! Декантація також посилює аромат вина шляхом аерації (коли вино вступає у контакт із киснем) та пом'якшує таніни. Деякі витримані вина можуть бути не говірливими, але у процесі декантації, вони будуть розкриватися.

Можна спробувати декантувати й молоді вина, але з великим потенціалом для витримки – в цьому випадку аерація зробить таніни більш приємними та м'якими.

Дехто декантує і дешеві вина, адже аерація зменшує "сірчану" задушку у вині (а таке буває, якщо минуло мало часу від моменту розливу та додана сірка ще не встигла інтегруватись).

Ілюстрація / "Сомельє в зелених штанях"

Сьогодні існує чимало суперечок на рахунок ігристих вин. Дехто вважає це припустимим, а деякі фахівці, як от винний критик Джеймс Саклінг – недоречним, він навіть порівнює такі експерименти із залишеною пляшкою газованої води у холодильнику.

Але прагнемо нагадати, винний світ зіткано не лише із правил, а ще й з величезної кількості винятків. Саме тому чи треба декантувати вино, чи ні, вам розповість лише та людина, яка пила це ж саме вино цього ж самого вінтажу. Не інакше.

Єдине, що суперечкам та сумніву не підлягає, це те, що процес декантування є вкрай естетичним та приємним.

Декантери бувають різної форми / Фото fama

Якщо ви, так само як "Сомельє в зелених штанях", полюбляєте усе гарне, то будьте обережні, бо:

  • Спочатку ви купите декантер із великим широким дном, щоб аерувати вина червоні.
  • Потім ви купите декантер із вузьким дном, щоб аерувати вина білі.
  • Потім вам доведеться купити еластичну щітку для вимивання декантерів.
  • Потім – підставку-сушилку для декантерів (щоб зберігати їх догори дном, бо пиляться)
  • Потім – відерце для льоду, яке знадобиться, коли ви станете охолоджувати білі вина у декантері…

А ще існують декантирувальні машини та цифрові декантери. Тож приємних вам експериментів, любі друзі, та говірливих і щедрих вин!