Варто прочитати у вересні: 5 книжкових новинок, від яких неможливо відірватись
Восени пора не тільки виходити з відпусток та канікул і повертатись до роботи й навчання. Це ще й час пити багато обліпихового чаю, витягати парасолі і, звісно, насолоджуватись новими теплими книгами, які прикрасять дощові вечори.
Автори цих книжок розповідають історії, які можуть розвеселити і водночас змусити замислитися. Психологічна напруга і гумор, крутий драйв і ніжна лірика – ось те, робить з цього чтива справжні бестселери.
Рекомендуємо Чарівно та атмосферно: незабутня вечірка ELLE у Центрі культури вина SHABO
Андрій Кокотюха. Вигнанець і шляхетна полонянка.
Видавництво: Віват, 2021
За сюжетом цієї історії, надворі 1919 рік, дія відбувається на Катеринославщині. Колишній поліцейський-вигнанець Платон Чечель служить у петлюрівській розвідці. Виконуючи таємне завдання в глибокому ворожому тилу, Платон опиняється в пастці і дивом виривається від білих. Але – потрапляє до рук червоних…
Андрій Кокотюха. Вигнанець і шляхетна полонянка.
Тепер він за крок до розстрілу. Разом із ним у полоні юна і шляхетна Дарина Ільницька. Страшно подумати, що загрожує їй. Тому Чечель робить відчайдушну спробу врятувати себе та дівчину – береться розслідувати вбивство ворожого командира. Ціна звільнення – знайдений вбивця. Тільки ж навряд можна вірити комісарським обіцянкам…
Уривок з книги
"Вони обоє тут у неволі, вважай – у в’язниці, за невидимими ґратами. – Я не спала, – чи то зізналася, чи то пожалілася дівчина. – Я так само. Після тривоги в таборі ніхто не спав. – Ви не зрозуміли, Платоне Яковичу. Я зовсім не спала. Мені страшно. Не повірите – чи не вперше відтоді, як спалили садибу і ховалася на хуторі. Гольц не заперечував, навіть чомусь не спитав про мету. Єдине – звелів, аби говорили полонені недовго. Їх мали бачити, тож побачення відбувалося на відкритій галявині, на очах, вважайте, усіх мешканців. Зайняті бійці на пару не зважали. Ті, хто поки не мав, чим себе зайняти, витріщалися з цікавістю".
Євгенія Кузнєцова. Спитайте Мієчку.
Видавництво: Видавництво Старого Лева, 2021
Євгенія Кузнєцова. Спитайте Мієчку
Я намагалась написати те, чого мені самій дуже бракує у кіно й книжках – це повільний сценарій, де нема драм і трагедій, де люди живуть звичайним, буденним життям,
– розповідає авторка цієї книжки.
Тож написана в жанрі магічного реалізму, ця історія – про двох сестер, які вирішують поставити життя на паузу та сховатись на кілька літніх місяців від проблем у хатинці своєї бабусі. Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя.
Всі у цьому домі – і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені – на порозі змін. Утім, починалося все так ідилічно.
Уривок з книги
"Мієчка і Лілічка взялись після сніданку мити всю хату. Бо навіть рай вимагає, аби в ньому підтримували чистоту. Їхня мама у цьому раю бувала нечасто, бо бабусину промову знала детальніше, ніж дочки, і все дитинство гралася з щебенем, дошками, цвяшками і будівельним піском. Молода Теодора бігала між купами каміння і шукала серед них дітей, які кудись розповзались. "Ти навіть не думай тут лишатися, бо усе життя рачки простоїш", – казала вона своїй дочці Марії, яка радо у п’ятнадцять з половиною років поїхала вчитись і більше у батьківський дім не вернулась. Проте її обох онучок, вже після першого літа в раю, тягло сюди так, що вони були готові готувати самі і прати самі, аби лиш опинитись у малинових кущах".
Анна Багряна. Вітрова гора.
Видавництво: Наш Формат, 2021
Цей роман – актуальне українське фентезі; хоч і базоване на стародавній українській міфопоетиці, та напрочуд сучасне. Тож вони живуть поміж нас – вітри, онуки Стрибога. Завжди народжуються на берегах Дніпра, зазвичай в одній родині – й дід передає онукові таємні знання та особливі вміння.
Анна Багряна. Вітрова гора.
Однак із Дейвом стається інакше: він народився в Канаді, тож мусить пройти непростий шлях, перш ніж осягнути своє прадавнє українське коріння і відкрити справжнє покликання. Проте вітрові млини на Дніпрових пагорбах манять хлопця, і цьому годі опиратися…
Уривок з книги
"Дівчина нагадувала Мавку з "Лісової пісні". Колись у недільній школі в Торонто вони ставили виставу за цією драматичною поемою Лесі Українки. Ідейв тоді грав роль Лукаша. Він відчув, як тремтять руки, і вимкнув фотоапарат. Прикипів. поглядом до незнайомки. Проходячи повз нього, дівчина усміхнулася так чарівно, ніби зійшла з обкладинки якогось журналу. Тієї миті хлопець забув про все на світі – і про вітряки, і про надокучливий протяг, який уже другий день поспіль не давав йому спокою, розриваючи груди: Забув про Торонто, про маму і діда з бабусею, про Макса і сестер-близнючок, і навіть про свою нещодавно неприємну розмову з Олегом. Стояв і заворожено дивився на дівчину. "Якщо вона – Мавка, стань для неї Лукашем!" – здалося, сам вітер прошепотів ці слова йому на вухо. Тож, не довго думаючи, хлопець дістав із наплічника сопілку й почав грати мелодію пісні, яку співали дівчата".
Читайте також 10 хвилин телефонної розмови рятують від самотності: розповідають експерти
Книжка буде цікава для того, хто полюбляє захопливі фантастичні історії, цікавиться українською міфологією та історією. Спеціальна відзнака від Дари Корній і Тали Владмирової "Сучасне українське фентезі" у номінації "Романи" Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей "Коронація слова" (2020)
Софі Ґрін. Поткін і Стаббс. Книга 1.
Видавництво: Рідна мова, 2021
Головна героїня цієї історії Ліл Поткін живе в похмурому місті Пеліґан і мріє займатися журналістськими розслідуваннями. Якось Ліл, гаючи час у залі очікування на автобусній станції, натрапляє на дивного сумного хлопчика і пригощає його гарячим шоколадом. А прокинувшись вночі, бачить його у своїй кімнаті.
Софі Ґрін. Поткін і Стаббс. Книга 1.
Спершу хлопець не хоче казати, хто він і звідки взявся, та зрештою зізнається: він – привид, і йому потрібна допомога Ліл. Адже дівчинка – єдина, хто бачить його. Тож згодом Ліл Поткін і Нед Стаббс прагнуть дізнатися, що ж трапилося з Недлі торік, коли він безвісти зник із сиротинця.
Друзі звертаються по допомогу до Ейба Мендрела – детектива на пенсії. Ейб погоджується розплутувати справу Стаббса, якщо Ліл допомагатиме йому в пошуках небезпечного злочинця, який уникнув правосуддя. Насправді це чтиво, яке зацікавлює і незвичним сюжетом, і психологічною напругою, і "дорослим" розв'язанням проблем, яких виявляється без ліку у цій захоплюючій історії.
Юрій Гайдай, Тетяна Гайдай. Швидконіжка і дуже велосипедна пригода.
Видавництво: Yakaboo Publishing, 2021
Автори цієї книжки хоч і не професійні велосипедисти, проте обожнюють ровери і змалку привчають своїх дітей до двоколісного транспорту. Їхня "Швидконіжка і дуже велосипедна пригода" – це історія про дитинство і дорослішання, про стежки в горах і в житті. І про те, який різноманітний світ. Особливо, коли ти – на велосипеді!
Юрій Гайдай, Тетяна Гайдай. Швидконіжка і дуже велосипедна пригода.
Тож головний герой на ім’я Олесь живе в містечку біля гір. Він часто дивиться на них здалеку і мріє поїхати туди на своєму велосипеді. Зрештою хлопець вирушає у мандрівку разом із татом – пілотом рятувального гелікоптера.
Кого ж вони там зустрінуть і яку таємницю розкриють? Хто такі "швидконіжки" і як стати одним із них? Художня оповідь доповнена цікавими пізнавальними вставками. Маленькі та великі читачі довідаються про особливу хромольку і магічний герметик, навчаться відрізняти міський велосипед від гірського і з’ясують, як підготуватися до двоколісної подорожі.
Цікаво Три гіркі правди про кохання, які не варто ігнорувати
Уривок з книги
"– Іване, – звернувся тато до майстра. – Я вже кілька днів міркую про свого старого гірського велосипеда. Колись ми з ним пережили багато пригод. Але уже й не згадаю, скільки років він висить у гаражі... Думав поставити його на колеса, та все руки не доходили. А тут ви! Подивитесь? – Звісно, несіть. Я уже облаштувався, готовий до роботи! Тато миттю приніс велосипед. Олесеві незвично було бачити його тут – старий, вкритий пилом та де-не-де плямками іржі. Скільки Олесь себе пам’ятав, велосипед прикрашав стіну батькового гаража, немов якась картина. – О-о-о, яка цікава хромолька! – вигукнув Іван і став захоплено розглядати велик. – Це ж один із перших гірських велосипедів, що з’явилися у нас в країні! Вилка, на диво, в доброму стані. Ланцюг замінимо, звісно, тросики перемикачів теж, колеса подивлюся..."