У цій добірці є історії на будь-який смак: психологічний трилер, містичний детектив, соціальна драма. Вони не розчарують навіть найвибагливішого читача, протримавши увагу до останньої сторінки.
Читайте також Ідеальна пара: SHABO Special Edition Мускатне і пана–кота
Олена Печорна. У затінку земної жінки.
Видавництво: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021
Історії, переплетені у цьому романі, складаються у драматичний епос, який охоплює події минулого і теперішнього часу. Одна з героїнь, журналістка Жанна ще місяць тому працювала в столичному глянцевому журналі, але через фінансові труднощі вони з чоловіком вимушені були переїхати у село, до батьків Максима.
Жанна почувалася там чужинкою, що лишилася сам на сам із власними сумнівами. Раптова пропозиція роботи спрямовує її в невеличке село Горбове. Багато років тому доля привела сюди ще одну жінку.
Олена Печорна. У затінку земної жінки.
Тоді, у спалахах Першої світової, уроджена австрійка Франциска закохалася в українського полоненого Захара і згодом вирушила разом з ним до далекого, чужого краю. Як виявилося, назустріч пеклу Другої світової та нелюдським випробуванням. А одного дня ця чужинка, "німка", стала спасителькою та берегинею Горбового…
Уривок з книги
"Старенька пильно подивилася в очі, так, ніби надійшла її черга "читати", розважливо кивнула головою й усміхнулася краєчками вуст із легкою іскринкою. – А ви, мабуть, журналістка… Кореспондентка. А може бути, навіть письменниця? Господиня ледве не впустила чашку з рук, настільки несподіваним стало припущення людини, котра знала її всього лиш кілька хвилин, а озвучила те, про що Жанна навіть ніколи по-справжньому не замислювалася".
Тож чи допоможе Жанні історія незламної та чуйної Франциски вийти на світло із затінку власних сумнівів? Щоб не опустити руки та знайти оте загадкове жіноче щастя, про яке мріє кожна земна жінка…
Артем Поспєлов. Тадуш.
Видавництво: Книги – ХХІ, 2021
Розпочинається ця історія з безневинної згадки малого героя про те, що він вбив Діда. Далі все відбувається, наче у кошмарному сні, але насправді – це потік свідомості десятирічного Зоїка, в якому плутаються чужі розмови, його власні спогади, а також думки і поради Малюка – уявного друга, темної сторони самого героя, наче у "Бійцівському клубі" Паланіка.
Артем Поспєлов. Тадуш.
Уривок з книги
"Насправді я Малюка ніколи не бачив. Завжди тільки чув. Понівечений голос просто з’являється десь за моєю головою і говорить. Коли обертаюся, джерело звуку змінює своє розташування. Малюк не дозволяє себе побачити. Малюк ховається. Від мене і від усіх. Він каже, що я ще не готовий".
Невже – вбивати, спитаймося? У будь-якому разі, цей психологічний психотрилер – краще, що можна запропонувати з сучасного українського горору, оскільки таке чтиво не забувається, перечитується, обмірковується. Малий герой мандрує спогадами й родинною історією, він закоханий у власну тітку, не вчиться в школі, живе без батька й в результаті потрапляє до дитячого табору. Чи зможе він втекти звідти, шукаючи зниклого батька, у чому йому допомагає не менш уявна дівчинка, а чи, нарешті, прийде розуміння, що світ – це суцільна велика зона?
"І Малюк робить рух правицею, ніби повертає ключа. Це наче квітка, що розкривається. Він показує на людей довкола. Але спочатку я чую, а не бачу. Це брязкіт. Ніби зграя псів на прив’язі. Бабці, жінка, візок, мертвий чи живий чоловік під деревом. А потім я бачу: у всіх на шиї такі самі нашийники та ланцюги".
Цікаво Емоційний інтелект: як самостійно покращити контроль над своїми емоціями
Олександр Савчук. Одаричі.
Видавництво: Зелений Пес, 2021
Мова у цьому містичному детективі, здавалося, про звичайні та буденні речі, але це лише на перший погляд. Так, у райцентрі Одаричі все як завжди: свої правила, авторитети та звичаї. Втім, деякі з них набагато давніші, ніж люди думають. І коли міліція та "швидка" вже не встигають на виклики, коли відділок переповнений затриманими, а лікарня – хворими, давні сутності беруть своє.
Олександр Савчук. Одаричі.
Над закинутими копальнями нависає недобра заграва, у розмірене життя Одаричів вривається (чи то пак повертається) той, хто влаштовує жителям пекельну "перевірку" на чесність. Та чи людина він сам? Яка сила ним рухає і які таємниці принишкли в історії цього, насправді непростого, населеного пункту? Коли навколо хаос і складно повірити чужим словам, може, краще прислухатися до своїх думок? Але чи дійсно вони "свої"?
Уривок з книги
" – Слухай мене уважно, корова, тільки тримайся, бо зараз я тобі таке розкажу, що впадеш нахер і розчавиш свої цицьки п'ятого розміру, зрозуміла? – сміливо вискнуло дівчисько. – Та... ах ти ж курва малолітня, та я тобі… – Галина кинулася вперед. І заклякла немов вкопана, коли зухвале дівчисько підняло руку, неначе отой Нео у "Матриці", коли відхилявся від куль. Щось коїлося. Щось неймовірне коїлося тут, у Богом забутих Одаричах, районному центрі, в лікарні, коїлись якісь дивні дива. – Тихо-тихо. Спокійно ся май, ти ж "хороша дівчинка", так? – спокійно вело далі дівчисько. – Ти ж будеш слухатися татка? – Буду, – смиренно відповів увесь п'ятий розмір".
Тетяна Цой. Мені байдуже, що люди скажуть. Сестри.
Видавництво: Білка, 2021
Історія, розказана у цьому романі, така глибока, чиста і водночас драматургійно напружена, що триматиме увагу читача з першої до останньої сторінки. А вже у самій оповіді – три покоління жінок, понівечені окупаціями та війнами долі, зраджена довіра та нелегкий вибір між коханням, осудом громади, страхом помилок, обов’язком, штампом…
Тетяна Цой. Мені байдуже, що люди скажуть. Сестри.
Але у всьому цьому, попри всім зрозумілу "правду життя" – любов до рідної землі, садів, до тих нечисленних романтиків, які народжуються і в селі, і в місті; вміють любити; яким кохання ускладнює життя та долю, але також дарує радість, за яку варто було страждати й боротися з обставинами.
Уривок з книги
"Літній світанок уже стрімко перетікав у спекотний день, коли Люся спохопилася і легенько розімкнула міцні Андрієві обійми. Пташки розцвірінькалися просто в них над головами, немовби дражнилися: "А ми все бачили і про те можемо усім розказати!". Андрій розплющив повіки. – Я навіть мріяти не смів, що ти мене пробачиш, і не тямлюся од радості через твою шляхетність, – шепотів, не відпускаючи від себе. – Увесь час я страшенно каявся і проклинав себе, що наробив такої біди, та в мене не вистачало духу підійти до тебе і пояснити, як так сталося, що я оженився. Розумів, що не будеш навіть слухати. Сповна усвідомлюю, яку ницість вчинив стосовно тебе, як глибоко зранив тебе, якого завдав болю. Буду спокутувати свою провину стільки, скільки потрібно, щоб ти забула про нанесену образу, простила мені. – Але ми з тобою такі нещасливі, що я більше не впевнена, чи варто нам бути разом, – тужливо мовила Люся. – Я вже простила".
Аїша Бушбі. Кишеня повна зірок.
Видавництво: Книголав, 2021
Це зворушлива історія про дорослішання й дружбу, про пошук себе та відстоювання власних кордонів, про переживання болючих утрат і будування місточків у спілкуванні з рідними.
Сафії тринадцять років. Вона любить грати в комп’ютерні ігри та мандрувати уявними світами у своїх фантазіях. Їй важко знайти спільну мову з мамою, яка не поділяє її захоплень та й не тільки це, вони геть різні. Сафія живе з татом, після розлучення батьків, з мамою вона проводить лише вихідні.
Аїша Бушбі. Кишеня повна зірок.
Уривок з книги
"Мама завжди і все перетворює на гру, – згадує героїня. – Навіть нудні походи в театр на вихідних. – Коли почнеться п'єса, – каже вона, – давайте рахувати, скільки разів актори скажуть ім'я Рапунцель. Не сумнівайтеся: разів зо сім за перші сім хвилин! – вона замовкає і виразно дивиться на мене та мою найкращу подругу Еллі. Ми зиркаємо одна на одну, звівши брови. – Сім! – повторює мама, наче ми мали щось збагнути. – Магічне число? – здається, вона дещо розчарована. – Добре вже, проїхали. Я не можу стримати сміху. Мамині ігри не завжди зрозумілі, бо її мозок працює у якийсь не збагненний спосіб".
Рекомендуємо Дівчина два роки шукала хлопця, який усміхнувся їй в автобусі: тепер вони зустрічаються
Того ж разу вони сходили в театр на виставу, після цього сильно посварились, а за кілька днів Сафія дізналась, що мама потрапила в лікарню і перебуває в комі. Після цієї події вона потрапляє в чарівну країну з небаченими рослинами і величезним розкішним будинком.
Там вона зустрічає вигадливу й бунтівну дівчинку, підозріло схожу на неї саму, перед нею відкривається світ незвичайної магії й таємничих артефактів. Там починається найважливіша для Сафії гра – яка не лише допоможе їй краще пізнати маму, а й проведе через складне випробування.