Історії у цих книжках не дадуть вам заснути: через те, що ви не зможете їх відкласти, а потім – не зможете припинити думати про це. Автори у сюжетах роблять карколомні повороти та вкладають їх у глибоко емоційну оповідь про злочин і покарання, час і втрату, горе і радість, але найголовніше – велич людського серця.

Рекомендуємо Понад 100 винних брендів разом: як у Києві проходив фестиваль вина BE WINE International Show

Юрій Даценко. І стало світло…

Видавництво: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021

За сюжетом цього ретродетективу, який продовжує історію Якова Ровнера, надворі 1900 рік, місце дії - Проскурів, Меджибіж, Летичів, Новий Костянтинів. Від часу останньої справи в Кам’янці минуло дванадцять років. І Якову Ровнєру знову випадає опинитися в епіцентрі загадкових подій.

Юрій Даценко. І стало світло…

Звичайна недільна вечірня служба в сільській церкві закінчується незбагненним: смуга яскравого світла перекреслює небосхил і за кілька хвилин зникає. Повірити в "чудо Боже" чи в "австрійських шпигунів"? Списати все на примхи погоди чи таки дослухатися до старих хасидських оповідок? І як можна пов’язати моторошне світло з могилами Устима Кармелюка та напівлегендарного хасидського філософа Баал Шем Това?

Так багато теорій і так мало відповідей, котрі б задовольнили допитливий розум проскурівського хірурга. Яків Ровнєр береться за чергове розслідування, в ході якого й сам може стати злочинцем.

Уривок з книги

"…– Пане, ніж витрачатися в корчмі, подайте краще копієчку божій людині… – майже водночас із хлопчиком заскиглив жебрак, названий Вошею. Судячи з усього, він не збирався просто так відпустити раптову "здобич". Яків зітхнув і поліз до кишені. – Нехай Боже небесне світло осяває вас, пане! – жебрак мало не підскочив на радощах, не спускаючи погляду з руки Якова. А той раптом смикнувся та пильно глянув Воші в очі. – Що ти сказав про світло? – Нехай… Б-боже світло… з небес… – забубонів той. Він намагався збагнути, де саме схибив і що бовкнув не так. – Ти його бачив? – Яків ступив крок назустріч Воші. В його пальцях зблиснула монета, від чого поруч розлюченим кошеням зашипів Гісько. – Ш-чо бачив? – Воша гикнув. – Світло. – Бачив, пане… Яків на мить застиг. Голос жебрака змінився буквально на останніх словах: раніше в ньому вчувався неприкритий страх, а тепер неначе зазвучав спокій. Так кажуть правду…".

Тим часом вважається, що убивства містян якось пов’язані зі стародавніми племенами, що оселилися на кам’янецьких скелях тисячі років тому. Те, що відбувається, змушує затятого матеріаліста Ровнєра повірити у надприродне й переглянути своє ставлення до легенд. За примхою долі він виявляється втягненим у кількасотрічний конфлікт двох могутніх родів і має розкрити прадавню таємницю губернського Кам’янця.

Михаїл Гранд. Колір гемоглобіну. Книга 1: Наслання.

Видавництво: Фенікс, 2021

Ця моторошна історія трапилася на околиці Дрогобича, де мешкала головна героїня. Щоб повернутися додому із центра міста, вона мала йти однією з головних вулиць, а потім перетнути міст, що дугою здіймався над залізничними коліями. На початку оповіді вона ще не сама, з нею коханий, тож можна нічого не боятися.

Але трилери для того й пишуться, щоб спершу приспати увагу, а по тому розбурхати нашу уяву, змусивши до останньої сторінки перебувати у психологічній напрузі. Тож після жахливого й фатального випадку на мосту, який стався на початку цієї історії, життя героїні змінилося.

Адже чи можна забути те, що кілька місяців намагалися попередити місцеві ЗМІ разом з поліцією, яка ніяк не могла зловити підозрюваного – маніяка, який вже довший час тероризував усе місто?

Уривок з книги

"Запанувала гнітюча мовчанка. Чолов’яга з молотом посміхнувся і рушив до Габріель. Але раптом, розірвавши тишу, прогримів постріл. Його рука затремтіла, і він впустив своє страшне знаряддя. Ніхто навіть не помітив, як на мосту з’явилася вантажівка з емблемою спецпідрозділу на дверцятах".

І нехай від тієї жахливої днини минуло вже чимало часу – понад 4 роки – і практично стільки ж часу головної героїні Габріель не було в Дрогобичі, але таке закарбовується у пам’яті навічно. Тож лише згодом дівчина змогла повернутися до рідного міста. Але всі ці роки вона згадувала останні слова маніяка…

Дмитрий Долматов. Земля Пустого Небосвода.

Видавництво: Саммит-книга, 2021

За сюжетом цього епічного роману, у Світі Небесного Трону, який знаходиться на рівні розвитку між Ренесансом і кінцем Століття вітрильників, після короткого періоду відносного затишшя розгортаються драматичні події, що впливають на долі окремих особистостей, держав і навіть надприродних сутностей.

Дмитрий Долматов. Земля Пустого Небосвода.

Агностична релігія з правом на атеїзм, яка близько тисячоліття перебувала єдиною допустимою вірою на континентах Розподіленої Трійці й Архіпелагу, тремтить під атаками єретичних культів, які плодяться на очах. Ослаблена інквізиція та опальний лицарський Орден не спроможні захищати свободу волі людей від тиранічних посягань адептів жахливих особистісних богів.

Таким чином, долі героїв роману химерно переплітаються на тлі великих політичних зрушень, інтриг і містичних подій. Молодий дипломат Торгового Альянсу на першому самостійному завданні, юна студентка-алхімічка у пошуку свого життєвого шляху, збурений нечестивою жагою позашлюбний син західного монарха, який так і не розлучився з самовідданою любов'ю до батьківщини, волоцюга-авантюрист – всі вони на різних кінцях світу переживають пригоди, які є лише піщинками в іграх сильних світу цього і декого ще.

Уривок з книги

"Закончить глумливую фразу Фьялар не успел, поскольку от сильного рывка за ногу вылетел вон из седла и растянулся на мостовой. Гисли, Халлькель, Хьерт и Фулла выхватили клинки с пистолетами и встали между своим князем и конными линфьяльцами. Бледный от гнева Хроар рывком поставил Фьялара на ноги и за ворот притянул к себе вплотную. – Ты сейчас извинишься за все, что твой поганый рот выплюнул про покойницу. За все извинишься, линфьяльский пес, если жить хочешь! А потом… – Да пошел ты Каханис лизать, ублюдок иншенойский! – прошипел в ответ капитан, уперев в грудь Хроару двухствольный пистолет. – Убери руки, не то следом за своей Септимией отправишься! – Дядя! Дядя, пожалуйста! – отчаянно закричала Марта, повиснув на руке у линфьяльца. – Кто-нибудь, помогите! Они сейчас друг друга убивать начнут!"

Майк Омер. Розум убивці.

Видавництво: BookChef, 2021

Три жінки в Чикаго були знайдені задушеними, забальзамованими та виглядали так, ніби ще були живими. Сумніваючись у висновках криміналіста місцевого департаменту поліції, ФБР направляє судового психолога Зої Бентлі для проведення розслідування.

Майк Омер. Розум убивці.

Зої має вдачу напруженої та зосередженої мисливиці, її напарник, спеціальний агент Татум Грей – самозакоханий індивідуаліст, який не визнає правил. Попри конфлікт між напарниками, вони повинні разом проникнути в зашморг психіки серійного вбивці й розібратися в його збочених фантазіях. Лише так можна перервати низку смертей.

Та коли виявляється, що вміст трьох непримітних конвертів має страшний зв'язок із моторошними вбивствами часів дитинства Зої, мисливиця опиняється на місці здобичі. Вона навчена проникати у свідомість убивці, але якщо Зої не здолає демонів минулого, чи зможе вона зупинити чудовисько сьогодення?

Уривок з книги

"Він увійшов, схопив її за передпліччя й поставив на ноги, зігнорувавши крик. Вона не переставала пручатися. – Припини, – строго мовив він. Вона не припинила. Тут він мало її не вдарив, але натомість примусив себе кілька разів глибоко вдихнути й розтиснув негнучкі пальці, що зібгалися в кулак. Синець на трупі так просто не розсмокчеться, а йому вона потрібна неспотворена, в розумних межах. В ідеалі він хотів відтермінувати цю мить. Попередній дівчині навіть влаштував романтичну вечерю при свічках перед самісіньким перетворенням. Вийшло незле. Але це не конче. Він міг залишити її в кімнаті, де вона могла нашкодити собі, подряпати свою ідеальну молочно-білу шкіру, а йому цього не хотілося. Натомість заштовхав Її до майстерні й посадовив на свій стілець".

До теми Що шукати на Форумі видавців: 7 книжних новинок, які варті вашої уваги

Аліна Воловичева. Листопадова жінка.

Видавництво: Фенікс, 2021

Отже, перед нами роман про зростання, дорослішання героїні – по суті, шлях від дівчинки, яка слухає усіх навколо, до жінки, яка вміє чути саму себе. І це, погодьмося, римується із фокусною темою цьогорічного Форуму видавців "Гра в дорослішання: як ми зростаємо незалежними".

Аліна Воловичева. Листопадова жінка.

За сюжетом, головна героїня, Настя Василенко, переїхала до Києва у 2014 році разом зі своїм хлопцем Антоном через російську агресію. Через три роки вони все ще разом, він має роботу, вона пише дисертацію і життя начебто налагоджене і стабільне, але одна несподівана мандрівка змінює усе.

Інакше кажучи, як попереджає нас на самому початку письменниця і перекладачка Яна Сотнік, це:

Історія, героїня якої виходить до читача без броні, хоч і звикла боронитися все своє життя - від болю, від страхів, від власних комплексів, від нерозуміння, від нелюбові, втім і від любові теж

І хоча стосунки у новому житті героїні, звісно, складні, а ситуації багатопланові, утім, поведінка деяких героїв часто не витримує жодної критики. Попри те, що усе це так само "життя", проблем якого не уникнути.

Уривок з книги

"Знову стало холодно. – Ні, ну чого ти одразу. Як я поїду, а ти? Ти ж без мене не впораєшся. Стосунки на відстані? Ти справді в це віриш? Я з сумом дивилася на нього. Паніка відступила, але відчуття безпорадності перед катастрофою нікуди не ділося. – А чому ні? Будемо листуватися, їздити в гості, – він був непробивний. – Рік, Насте. Мене не буде рік. Скільки разів я до тебе зможу приїхати? Де ти житимеш увесь цей час і як? Ми навіть не жонаті. Нащо нам тримати одне одного? Я не розумію. Я сіла на ліжко. Не відчувала жодних сил на те, щоб приймати нові виклики, але вони не запитували мене, готова я чи ні."