Зарубіжні переклади сьогодні уповні відповідають вимогам вітчизняного читача, який потребує не лише розваги, але й освіти. Тож у книжках цієї добірки майстерно переплетені історія та вигадка, драма і комедія, трилер і фантастика.

Читайте також Солодко без цукру! Як SHABO єдина в Україні створює природно-напівсолодкі вина

Даніель Кельман. Тіль.

Видавництво: Фабула, 2021

Автор цієї книжки – один з найвідоміших сучасних авторів, які пишуть німецькою – називає свій роман головним у своєму житті. Насправді "Тіль", який писався п’ять років та перекладений сьогодні Олександрою Ковальовою – це майстерно складена суміш західноєвропейського фольклору, вигадки та реальних історичних подій часів Тридцятилітньої війни (1618–1648), що охопила практично всі країни Європи.

Роман, в якому безліч відсилань до класичних творів німецькомовної літератури, від Гріммельсгаузена до Брехта, Дебліна і Ґюнтера Ґрасса.

Даніель Кельман. Тіль.

Тіль Уленшпігель, герой середньовічних легенд, трикстер, провокатор і насмішник, утілення бунтарського духу, перенесений письменником у XVII століття, на землі Священної Римської імперії, понівечені нескінченною руїною.

Герой, що втратив батька й матір, але присягнувся ніколи не вмирати, у своїх мандрах попелищем колишнього світу, стикається з мандрівними акторами та королями, які втратили корони, катами й вченими мужами, поетами та інквізиторами, а його відданою супутницею залишається дочка пекаря Неле.

Уривок з книги

"Напереддень смерті їй здалося, що Тіль таки повернувся. Він стояв біля вікна, худий і ледь помітний, а потім усміхнувся і сказав: "Воно було того варте, наше життя!" І син того герцога, що любив і шанував її чоловіка, наблизився до її смертного одра і попрощався з нею як із найстарішою дамою Гольштайнського двору. Того самого року на рівнинах Гольштайну помер останній дракон, якому виповнилося сімнадцять тисяч років. Він поклав свою голову на густу траву, вдихнув пахощі квітів, помилувався хмарами на небі, зручно вмостився в м’якій лощинці, зітхнув, пошкодував, що більше ніколи не побачить цієї розкоші – сходу сонця, місячного сяйва, а тоді заплющив очі й тихенько фуркнув, відчувши, що на ніс йому всівся горобець".

Майстерність автора таємничим чином з’єднує та пов’язує всі ці долі, і перед читачем постає справжня тканина того жорстокого часу. У 2020 році роман Даніеля Кельмана "Тіль" був включений до шорт-листа Міжнародної Букерівської премії.

Колін Гувер. Веріті.

Видавництво: Рідна мова, 2021

Героїня цього роману Лоувен – молода письменниця, в якої ні цента за душею. Та одного дня до неї звертається Джеремі Кроуфорд, чоловік Веріті – авторки романів-бестселерів. Джеремі пропонує Лоувен завершити цикл книжок Веріті, адже та паралізована після автокатастрофи.

Колін Гувер. Веріті.

Уривок з книги

"Приїхала швидка і заблокувала рух в обох напрямках, – згадує героїня. – Я повертаюсь до місця трагедії з думкою про те, що я, мабуть, повинна надати свідчення. Я стою біля поліцейського, який вже записує свідчення інших. Вони нічим не відрізняються від моїх, але я все одно розповідаю все, що бачила, і залишаю свої контакти. Я не певна, чи буде користь від моїх свідчень, адже самого моменту зіткнення я не бачила. Я лиш стояла достатньо близько, щоб почути його. Так близько, що мене розмалювало, як полотно Джексона Поллока".

Тож Лоувен приїжджає до будинку Кроуфордів, щоб переглянути чернетки письменниці, які допоможуть у роботі, і випадково знаходить автобіографію Веріті. Здається, Веріті не планувала, що хтось її прочитає

Рукопис рясніє відвертими подробицями життя подружжя і розповідає, що насправді трапилося того дня, коли померла їхня дочка. Лоувен вагається, чи показувати автобіографію Джеремі, бо розуміє – це знищить його. То хто ж така Веріті – геніальна письменниця і жертва фатальних обставин чи божевільна маніпуляторка і злочинниця?

Радек Рак. Порожнє небо.

Видавництво: Видавництво Жупанського, 2021

Автор цієї книжки родом із польського Підкарпаття, і в інтерв’ю часто говорить про себе як про нащадка польських селян-кріпаків. Тож не дивно, що ця подвійна оптика – міського жителя, який засвоїв культурні та літературні канони сучасного світу, та людини, яка намагається не забувати свого коріння, – накладає відбиток на його творчість.

Радек Рак. Порожнє небо.

В цій творчості з’являються химерно переплетені сюжети, де персонажі народної демонології та (квазі)історичні герої зіштовхуються у вирі місць та міст, занурюються в польське повсякдення останніх трьох століть, – та ще й так майстерно переплетені, що часом і не відділити міф від реальності. Зокрема у цьому романі в жанрі магічного реалізму маємо Люблін міжвоєнних років – і невелике русинське село на Підкарпатті.

Алхіміки, чаклуни, демонічні та пекельні істоти, що крокують вулицями міста поряд з їхніми мешканцями, і трагедія людей, в яких залишається лише пам’ять про самих себе: пам’ять розмита й нетривка, де реальність поєднується із казкою та міфом; пам’ять, носієм якої є лише ті, хто пережив – і вижив. Пам’ять, яка відходить разом із ними. Місто й село, реальність і казка утворюють на сторінках книжки вигадливі візерунки.

Уривок з книги

"Ян Азриель мовчки оглядав конструкцію. Перекинув один важіль, перекинув другий, крутнув руків’ям, що довгим ременем поєднувалося з мідяним валом. Щось клацнуло, щось стукнуло – і машина ожила. – А най би тебе дракон зжер! – буркнув Геспер собі під горбатого носа. – Електроонірограм. Толпі з чортом, вам стояти на варті, – скомандував, ставлячи на стіл лікарську торбу. Вийняв з неї шприц із голками, скляну ампулу барви темного бурштину, вату, гумовий джгут та інше медичне обладнання. – Тифоне, а ти мені допоможеш. Аделю, дитинко, ходи сюди".

До теми 5 нових книг, які можуть назавжди змінити вашу свідомість: цікава добірка

Айн Ренд. Ми, живі.

Видавництво: Наш Формат, 2021

Свого часу авторка цього роману, перекладеного Геннадієм Шпаком, видала світовий бестселер "Атлант розправив плечі", у контексті якого решта її творів мала б виглядати, як наслідок слави, щось на зразок "публічних" милиць. Але сталося інакше.

Айн Ренд. Ми, живі.

Народившись у Санкт-Петербурзі в єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму, авторка залишилася вірною свої тематиці. Зокрема цей роман – маніфест проти комунізму, автобіографія "в інтелектуальному сенсі", спроба розповісти світові про більшовицьке зло.

У 1926-му емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голлівуді. За сюжетом роману, головна героїня, волелюбна Кіра Арґунова, щосили намагається вирватися з міцних обіймів системи й порятувати коханого Лео. Але це нестерпно важко у світі, де добро і зло поєдналися в одну "державну" почвару, вчорашні борці стали пристосуванцями, а партійні ідеалісти ідуть на компроміс із совістю.

І навіть коли все летить шкереберть, рідні й кохані зраджують, мряка та сірість огортають і місто, і душу, Кіра не здається, ідучи до мети.

Уривок з книги

"Кіра Аргунова в'їхала у Петроград на приступці товарного вагона. Стояла вона виструнчена, нерухома, повна граційної байдужості, властивої пасажирці розкішного океанського лайнера, зодягнена в старий костюм із вицвілого сукна, з-під якого видніли її засмаглі ноги без панчіх. На шиї мала стару картату шовкову хустку; а на копиці короткого нечесаного волосся – плетений ковпачок із яскраво-жовтою китицею. Її губи були стулені у спокої, очі – ледь розширені, з виразом зухвалого захвату, урочистого та боязкого чекання, що його мав би воїн, який вступив до незнайомого міста і ще не відає, увійшов він у нього переможцем чи полоненим".

Майя Лідія Коссаковська. Сіяч Вітру.

Видавництво: Рідна мова, 2021

Навряд чи так часто вам траплялося фентезі про ангелів, створене на основі величезного масиву справжніх джерел про цих створінь. Крім того, тут ви не зустрінете банального протистояння добро-зло, як це логічно очікувати від книжки про ангелів і демонів.

Добрі й злі персонажі "Сіяча" амбівалентні – і завдяки цьому глибокі та дуже, дуже справжні. Бо всі герої усвідомлюють, що найгірше, що може статися – не потрапити в пекло, справжній жах – коли просто немає нічого.

Майя Лідія Коссаковська. Сіяч Вітру.

Адже що б там собі не думали смертні, ангели не надто відрізняються від людей. Так само п’ють, курять, плетуть інтриги… От тільки мають більше влади й більше відповідальності. Правду кажучи – набагато більше, ніж очікували, бо, за сюжетом, Господь кудись зник, і тепер архангели та їхні підлеглі мусять дбати про Всесвіт самотужки.

Рекомендуємо Подумаю про це завтра: чому так важко приймати складні рішення і як це виправити

І все наче вдається владнати, та справджується давнє пророцтво: надходить Сіяч Вітру. Той, хто є протилежністю Господа. Той, кого навряд чи вдасться здолати без Його допомоги. А що лишається ангелам? Тікати з цього Всесвіту їм нікуди – тож доведеться його рятувати…

Уривок з книги

"Володарі Меча були елітою Королівства. То був офіцерський склад армії з дванадцяти тисяч ангелів знищення, яких називали Сараною, бо вони залишали по собі саму голу землю без жодної травинки. Командував ними Камаїл, а найбільшою їхньою святинею став Меч, котрим під час сотворіння Предвічний відділив Світло від Пітьми. Тоді були створені перші, найсильніші ангели, які мусили негайно обрати, на чиєму вони боці – порядку чи хаосу. Багато хто обрав темряву. Невдовзі почалася війна, і після перших, кривавих, але так і не завершених сутичок Господь створив своїх найкращих воїнів – Ангелів Меча – і послав їх у бій на чолі Сарани".