Річ майже випадково відшукав нині покійний батько жінки. Як йому це вдалося, у чому унікальність менори й чому вона стала особливо важливою цьогоріч, розповідаємо далі.
До теми Загубилась на 45 років: в Англії до бібліотеки повернули книгу, яку взяли ще у минулому столітті
Як вдалося знайти сімейну реліквію
Єва Кіршенблатт вперше цього року запалює зі своєю родиною особливу менору – семистовбурний світильник.
За словами 47-річної матері двох дітей, ця річ для її сім'ї – щось на кшталт “дива”. Покійний батько жінки Девід Тененбаум був єдиним, хто вижив у великій польсько-єврейській родині після Голокосту та був “одержимий” сімейною довоєнною менорою. Вона була подарована його батькам на весілля 103 роки тому. На звороті менори навіть було гравіюванням дати події й прізвище сім'ї на івриті.
Він весь час говорив про цю менору. Він втратив її, коли почалася війна, разом із батьками, братами, сестрами, усіма іншими,
– каже Єва Кіршенблатт.
Вона додає, що це була єдина річ, про яку згадував її батько. Після війни він часто відвідував Східну Європу, щоб вшанувати пам’ять про Голокост, та постійно шукав копію своєї улюбленої сімейної менори.
Він ніколи не припиняв шукати подібну річ. І ось, одного разу, через десятиліття після війни, відвідуючи блошиний ринок у Варшаві, він краєм ока побачив схожу менору. Виявилося, що це була не копія, а саме його сімейна реліквія із вигравіюваним прізвищем на звороті,
– розповідає Єва Кіршенблатт про поїздку батька до Польщі у середині 1990-х років.
За її словами, чоловік викупив менору, намагаючись не показувати схвилювання, щоб ціну не підняли, адже тоді у їхньої родини були скрутні часи.
Менора дивом повернулася до родини, що мешкала у США / Фото New York Post
Батько Єви помер 10 років тому у віці 85 років і з того час вони ніколи не запалювали менору разом із сім’єю. Однак цьогоріч це зміниться.
Я відчуваю зв’язок із ним і всією сім’єю. Я думаю про те, як він завжди повторював: "Ми ніколи не забудемо",
– додає Єва Кіршенблатт.
Вона згадує, що батька завжди переслідували спогади про час, проведений у кількох таборах, зокрема в Освенцимі, про втрату батьків, п’ятьох братів і сестер.
Жінка зараз відчуває себе ще ближчою до свого покійного тата. Його слова звучать як ніколи актуально цього року серед війни, що триває, тож це її спосіб принести трохи світла у світ.
Єва Кіршенблатт запалила їхню сімейну реліквію в четвер увечері на заході сонця, на початку Хануки. Вона поділилася простим повідомленням, запалюючи дорогоцінну менору цього року: "Пам’ятайте, що дива можуть траплятися".