Ми зробили для вас добірку книжкових новинок на будь-який смак. Навіть найбільш вибагливий читач знайде свою історію для затишних зимових вечорів.

Читайте також: Вони змінили світ: 5 книг, які перевернуть вашу свідомість

Богуміл Грабал. Занадто гучна самотність.

Видавництво: Комора, 2020

Про що книга:

Це найвідоміший роман класика чеської літератури, в якому поєдналися досвід роботи в пункті прийому макулатури і захоплення автора філософією.

Лірична історія, що змусить вас поринути у роздуми

За сюжетом, головний герой тридцять п’ять років працює приймальником старого паперу, щовечора рятуючи з-під гідравлічного преса викинуті книжки, які збирає у себе вдома. З двох тонн назбираної мудрості й складається його мозаїчна освіта, а також єдина радість у житті.

"Лиш я в цілому світі знаю, що в серці кожного пакунка ховається то відкритий"Фауст", то"Дон Карлос", – звіряється герой, – що між огидним папером скривавлених кришок лежить"Гіперіон", а всередині пакунка мішків від цементу відпочиває "Так казав Заратустра". Тільки я в цілому світі знаю, в якому пакунку, ніби у гробниці, лежать Ґете і Шіллер, де Гельдерлін, а де Ніцше. Тож у певному сенсі я сам собі водночас митець і глядач, тому щодня я такий збідований і до смерті втомлений, роз’ятрений і шокований, і щоб зменшити й применшити цю величезну втрату, я п’ю джбан за джбаном пиво, й дорогою по пиво до Гусенських у мене лишається достатньо часу, щоб медитувати і мріяти про те, яким буде мій наступний пакунок".

Галина Пагутяк. Писар Східних Воріт Притулку. Писар Західних Воріт Притулку.

Видавництво: Піраміда, 2020

Про що книга:

…Схема Притулку у цій історії відомої авторки насправді нескладна: Писар Східних Воріт відчиняє двері кожному беззахисному волоцюзі, Писар Західних Воріт зачиняє двері за тим, хто віднайшов у собі силу повернутись у світ людей. Обидві брами знаходяться на межі життя, і між ними людина мала б вгомонитися, усвідомивши абсурдність існування.

Книга про те, чи можна знайти місце, де кожен буде в абсолютній безпеці

Тому тутешні мешканці звикають не боятися світу за мурами богадільні, а любити його так, що потребують виходу на арену боротьби за виживання, для якої, вони, власне, й народжені. Хоч іноді авторка так не вважає, для неї "знайти Притулок – доля, а вийти з нього – порив, часом стихійний", а не така сама доля, підпорядкована законам Усесвіту.

Не дивно, що деякі герої вважають, що Бога у Притулку нема, бо він там не потрібен. Натомість хоч у раю, а чи в пеклі завжди потрібні службовці, тому головний герой роману Яків – слуга, який провітрює Притулок, відчиняючи Західні Ворота, а десь далеко його колега Антон прочиняє Східні. Антон і Яків – як перша і остання літери абетки, а між ними – Євтихій і Нестор, Філемон і Бавкіда, Ізидор і Марфа, а також половина букваря, знищеного численними правописними комісіями. У другій його половині – Сава і Петро, Симеон та індіанець Джо, що явно вимандрував з відомого твору Марка Твена. Там він помер під брамою, яку не зміг відчинити, а тут живе і навіть пророкує людям долю. Як добре, що усі ми хоч трохи читали в дитинстві класику світової літератури, інакше звідки б виникли наші паперові світи?

Цікаво: Українські аніматори створили арт-гру про мисткинь-шістдесятниць: спробуйте пограти

Ганна Городецька. Інша Марія.

Видавництво: Дім Химер, 2021

Про що книга:

...Щось незбагненне пов’язує двох Марій у цьому яскравому "відьомському" романі-дебюті – молоду й стару, столичну й хутірську. Спочатку на хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка, адже бабі потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння. Чи встигла вона їх передати? "Тобі баба все передала, а я лишився ні з чим, – закидає смертельний ворог. – Ти винна в цьому. Тільки ти. А Марія, відраховуючи секунди без кисню й серцебиття, ворухнула вустами: ні".

Захопливе фентезі на фоні сучасного Києва

Така ж загадкова Марія, дівчина з "темним" минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. При цьому дійство роману починає нагадувати справжній трилер, адже з появою волонтерки в київському музеї кояться дивні речі, а далі й зовсім розпочинається справжня урбаністична магія, замішана на прадавніх віруваннях.

"– Востаннє дивишся? – спитав Любчик, підходячи до Марії. – Все готово. Давай. Треба діяти. Ти зайдеш у вівтар, сила належатиме нам – і нарешті ми зробимо це. Здобудемо силу – і все місто підкориться нам. У всього народу – одна, спільна доля. І в кожної нації є місце сили. Хто захопить його, той пануватиме над усіма. Тільки так. Ти хочеш цього, Маріє? – Хочу, – відповіла Марія, подумки уявляючи до найдрібніших деталей те, чого справді хотіла".

Ілларіон Павлюк. Я бачу, вас цікавить пітьма.

Видавництво: Видавництво Старого Лева, 2020

Про що книга:

У цьому трилері київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір – серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати…

Містична історія, яка переконає вас – у кожному живуть свої демони

" – Доброї ночі! – привіталася вона, вже тримаючи дівчинку на руках. – До Буськового Саду підкинете? Це недалечко, за мостом! – Залазьте, – погодився Чоловік у Червоному. – Сонечко, сідай коло дядя! – сказала Гала. Але дівчинка перелякано вчепилася в неї. – Зараз, – Гала ніяково всміхнулася. – Подождіть трошки. Вона зараз освоїться. Дівчинка сховала обличчя в Галиному волоссі, а та мовчки гладила її по спинці. Врешті дівчинка повернулася до Чоловіка в Червоному і, затуливши лице долоньками, поглянула на нього крізь пальці. – Велика дівчинка, а боїшся, – сказав він. – Ай-ай-ай! – Вона не така, як усі, – зітхнула Гала. – Особлива дитина... Розумієте?"

У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно. "Я бачу, вас цікавить пітьма" – історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.


Ольга Карі. Компот із патисонів.

Видавництво: Комора, 2020

Про що книга:

Важко повірити, що все це не так давно коїлося у нашому житті – ананасовий компот із патисонів, перші жіночі прокладки, українські школярі в Абхазії. Загалом це ціла епоха – вікопомні "лихі" чи "лиховісні" 90-ті, після яких виросло вже не одно покоління, про що мова у цій книжці.

Збірка замальовок про химерний час на зламі століть – усім відомі 90-ті

"Мої дев'яності – це мої шкільні роки, той відтинок життя, коли страшенно хотілося бути як усі, мати те саме, що й усі, вдягатися за єдиним підлітковим дрес-кодом. Врешті, щоб у мене були ті сотні, тисячі милих дівочих дрібничок, які заполонили рундуки й кіоски і гроші на які моїй мамі доводилося викроювати зі своєї мізерної зарплати шкільної вчительки. У дев'яності моя родина не голодувала, та брак грошей відчувався у всьому. Втім, не траплялося, щоб дідусь не мав на обід гарного шматка м'яса (це була непорушна стаття гастрономічного бюджету родини). І не було жодного літа, коли дідусь не відправив би нас із мамою відпочивати на море до Криму або до рідні на Кавказ. Але на решту розваг і забаганок, окрім двадцяти днів на морі та відбивних котлет на обід, було накладене табу: ніяких обновок, гарних нових речей чи найновішої моделі телевізора. Навіть на жіночі гігієнічні прокладки грошей заледве вистачало – бюджет родини був посічений і порізаний, наче витрати на українську культуру під час карантину".