Герої цих книжок змушені виживати за будь-яких обставин – чи то у мирному житті, а чи в екстремальних умовах. І лише сила духу, власна гідність та невпинна жага до життя рятують їх від занепаду.
Читайте також Новий тріумф українських вин: SHABO завоювали 4 медалі на міжнародному конкурсі в Німеччині
Ірвін Ялом. Питання життя і смерті.
Видавництво: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021
Автор цієї книжки — жива легенда психоаналізу, засновник школи екзистенціальної психології, доктор медичних наук і професор Стенфордського університету, за чиїми підручниками навчаються тисячі майбутніх лікарів у всьому світі.
Ця книжка — своєрідний щоденник, який вели Ірвін Ялом та його дружина Мерилін, авторка книжок з літературознавства й історії жінок, викладачка, докторка наук у галузі порівняльної літератури, яка була старшою науковою співробітницею в Інституті гендерних досліджень Мішель Клейман у Стенфордському університеті.
Ірвін Ялом. Питання життя і смерті.
Тож перед нами історія, яка минала у час найтяжчого випробування: у Мерилін було діагностовано рак, і перед подружжям постало питання, як знайти сенс свого існування у новій реальності, як боротися з відчаєм. Але це не про горе і сум, а про велику любов і життя без жалю.
Ірвін і Мерилін Яломи зібрали по крихтах усю мудрість прожитих разом років. Тут немає настанов і мотиваційних порад, а є досвід людей, що навчилися приймати невідворотне і зуміли змиритися з неминучою розлукою. Книжка стане опорою кожному, хто шукає підтримку, розраду й хоче прожити таке життя, про яке не доведеться жалкувати в кінці шляху.
Уривок з книги
"Колись Мерилін часто подавала теми книжок, за які мало б узятися котресь із нас, а тепер я відказав: – згадує автор книжки. – Люба моя, ти гарно придумала, це річ, у яку тобі варто поринути з головою. Ідея спільного проєкту заманлива, але, як знаєш, я вже почав писати збірку оповідань. – Ні-ні, облиш збірку. Пиши цю книжку разом зі мною! Ти напишеш свої розділи, а я – свої, і вони чергуватимуться. Це буде наша книжка, не схожа на жодну, бо її створять два уми, а не один, і наповнить її роздумами пара, одружена вже шістдесят п’ять років! Цій парі дуже пощастило мати одне одного на шляху."
Кэти Феррис. Лёд для меня.
Видавництво: Каяла, 2021
Авторка цієї збірки поезій, відштовхуючись від національних літературних традицій, створює свою власну "американську" реальність, в якій вже не думають про Джека Керуака, заявляючи "я не могу перестать думать о крови", і не шукають "Америку в моїх штанях", вважаючи, що "все вещи эротичны", і не співають, що "щастя – це теплий пістолет", оскільки "что за / дверь пуля отворяет / в теле?", прагнучи "научиться находить в центре ада / то, что не ад". Іноді ці вірші нагадують маніфести, тільки вже не періоду бітників, а часу постмодерної політики, яка нагадує абсурдистську мантру.
Кэти Феррис. Лёд для меня.
"Америка является и спасает ситуацию, оставляя / Америку удовлетворенной, больше не обязанной / Америку возвращать своей / Америке туда, где она напоминает / Америку / Америке".
Питання, які ставить авторка, вічні для такої системи стосунків, а відповіді на них шукали всі тамтешні поети. "Хто вбив цих поросяток?" – питався Вітмен в поемі Гінзберга. "Зачем нужна любовная поэзия во времена жестокости правительства?" – продовжує авторка збірки. І тим не менш, вона не наслідує попередників: "Что, если прошлое – / крадущийся тигр, / а помнить – класть / голову в его пасть?" – питається вона.
Натомість тут багато кохання, яке римується з поезією. І навіть знаходиться відповідь на те, з чого воно складається, про що питався Леон Феліпе: "Якщо щось з того залишиться, то це й буде поезія…". Натомість в авторки: "Не поэзия осталась / от тебя во мне, / стекая / на мои колени, на плитку пола – / именно так? именно так слова возникают / огонь, который я выдыхаю, / вдохнув огонь"…
Блейк Крауч. Повернення.
Видавництво: Рідна мова, 2021
У цьому романі автор не лише створив альтернативну реальність, але й змусив ще раз замислитися про те, що існування людства залежить від кожного з нас… Здається, це початок нової нечуваної епідемії. Людей зводять з розуму спогади, які їм не належать. Нейробіолог Гелена Сміт розробила пристрій, який має допомагати хворим людям зберегти спогади…
Детектив Баррі Саттон розслідує самогубство: жінка наклала на себе руки через тугу за чоловіком і сином, яких у неї ніколи не було. Звідки взявся цей синдром помилкової пам'яті? Кожен має право заново як наяву пережити перший поцілунок, народження дитини – в загальному, кращі моменти життя. Одержима цією мрією, нейробіологиня Хелена Сміт наполегливо працює над технологією, яка дозволить зробити це. І не тільки…
Блейк Крауч. Повернення.
Ігри з пам'яттю, виявляється, неймовірно небезпечні. Один необережний або зловмисний крок – і світ затріщить по швах. Баррі та Хелена переконалися в цьому на власному страшному досвіді. Вони не єдині, хто все розуміє. Але єдині, хто здатний запобігти катастрофі. Потрібно тільки правильно вибрати спогад…
Уривок з книги
"Баррі Саттон зупиняє машину на пожежній стоянці біля центрального входу до По-білдингу – висотки у стилі артдеко, підсвіченої білим світлом фасадних ліхтарів, – починається ця історія. – Він вискакує з поліційного "форда", перебігає тротуар і через обертові двері опиняється у фоє. Нічний охоронець притримує для нього двері ліфта. Лунко цокаючи каблуками по мармуру, Баррі біжить до кабіни та влітає в неї. – Який поверх? – Сорок перший. З ліфта праворуч і по коридору до кінця. – Тут за хвилину будуть інші копи. Скажіть їм, щоб не рипалися, поки я не дам сигналу. Швидкість ліфта не в'яжеться з віком будівлі, він піднімається так стрімко, що закладає вуха. Нарешті двері розсуваються, Баррі вибігає в коридор, проноситься повз вивіску якоїсь юрфірми. На поверсі панує напівморок, лише де-не-де горить світло. Баррі мчить по килиму, минаючи мовчазні кабінети, конференц-зал, кімнату відпочинку, бібліотеку. Нарешті коридор упирається у стійку реєстрації, поєднану з найпросторішим кабінетом на поверсі".
Цікаво 10+ дивовижних знахідок у старих будинках: цікаві фото від власників
Фредрік Бакман. Тривожні люди
Видавництво: Книголав, 2021
Часто, опинившись у замкненому просторі, люди починають не тільки нервувати, але й розкриватися зовсім з іншого, ніж їх знають, боку. Те саме сталося у цьому романі всесвітньо всесвітньовідомого шведського письменника, який очолив найвідоміші книжкові рейтинги та став світовим бестселером.
Це зворушлива комедія та водночас психологічний роман про злочин, який ніколи не відбувся. Грабіжник-невдаха бере випадково в заручники вісьмох надзвичайно стурбованих незнайомців, які оглядають квартиру, виставлену на продаж. Під час перебування у цьому помешканні вони поступово починають відкриватися одне одному – і виявляється, у них чимало спільного.
Фредрік Бакман. Тривожні люди.
Подружжя, яке щойно вийшло на пенсію, директорка банку, старенька пані, яка вже не боїться, коли на неї наставляють пістолет, молода пара, яка очікує дитину, агентка з нерухомості – усі вони розкривають одне одному свої найглибші таємниці.
Насправді це смішна історія, сповнена емпатії та мудрості – про силу дружби, прощення і надію. Тобто про речі, які рятують навіть у найнеспокійніші часи.
Уривок з книги
"І тридцятидев'ятирічний грабіжник утік, але в нього не було плану втечі, про який мама грабіжника могла б сказати йому те саме, що часто повторювала, коли грабіжник дитиною забував на кухні кубики льоду зі скибочками лимону й мусив по них бігти: "Рухай ногам, якщо голова дірява" (Слід завважити, що мама грабіжника, коли померла, була по вуха залита джином із тоніком, і через ризик вибуху її не наважилися кремувати, а не кожен може довести себе до такого). Тож коли на пограбування банку, яке таки не стало пограбуванням, прибула поліція, грабіжник що було сили кинувся геть, перебіг вулицю й сховався в перших ліпших дверях. Можливо, це занадто – називати грабіжника ідіотом тільки через це, але.. ну, ви самі розумієте. Нічого розумного він не зробив. За тими дверима були тільки сходи й ніяких виходів, тож грабіжник не мав вибору, він мусив бігти нагору".
Едіт Еґер. Дар.
Видавництво: Книголав, 2021
Авторка написала цю книжку на прохання читачів її бестселера "Вибір" і це практичний посібник як подбати про своє ментальне здоров’я – як жити повноцінно і не застрягати у в’язниці власного розуму.
Едіт Еґер. Дар.
Це своєрідні 12 сеансів від видатної психотерапевтки, які дають підказки як сприймати свої емоції, як позбутись комплексу жертви, зцілитись від дитячих травм, переживати втрати та горе, як виходити з конфліктних ситуацій чи не потрапляти у них, як прийняти та полюбити себе, як позбутися відчуття вини, як навчитись контролювати свої страхи та впоратись з тривожністю.
"Найгірша та в’язниця, яку ви будуєте у своїй голові. Але ключі до неї – у вашій кишені", – нагадує Едіт Еґер. У кожному розділі своєї книжки авторка ділиться історіями з власного життя та історіями своїх пацієнтів, а в кінці пропонує ключі до звільнення від проблеми. Це установки, вправи або питання, які допоможуть знайти шлях з наших ментальних в’язниць до свободи й радіти життю.
До теми Що читати восени: 5 крутих книг, які запам'ятаються вам надовго
Уривок з книги
"Першої ночі в Аушвіці я була змушена танцювати для Йозефа Менгеле, офіцера СС, сумнозвісного Янгола Смерті. І саме цей чоловік ретельно перевіряв новоприбулих у селекційних чергах у день нашого приїзду та відправив мою маму на смерть. "Танцюй для мене", – наказав він, коли я, заклякла від жаху, стояла перед ним на холодній бетонній підлозі бараку. Оркестр поза бараком почав грати вальс "Блакитний Дунай". Тоді я згадала мамину пораду – ніхто не може забрати в тебе те, що ти тримаєш у своїй голові, – заплющила очі й поринула у власний внутрішній світ. У своїй голові я не була ув'язнена в таборі смерті, не була пошматована втратою, не була замерзла та голодна. Я уявляла, ніби стою на сцені будапештської опери й танцюю партію Джульєтти з балету Чайковського. З надр свого таємного сховища я змусила свої руки підійматися, а ноги кружляти, закликала всю свою силу, щоб танцювати заради власного життя".